![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
Розкажи як і чому вступив до Пласту?До Пласту я не вступав, я був трохи причетний до його відродження в Україні. Це було наприкінці 1980-х, ще до Незалежності України. Тоді почало з'являтись багато різних молодіжних проукраїнських організацій і однією з них була Спілка Української Націоналістичної Молоді (СНУМ).
Свідомо було поставлено там слово "Націоналістичної", щоб відрізнити від СУМу, який тоді ще діяв тільки в діаспорі. В СНУМі був мій сусід – Олег Мушій, який мав псевдо "Білий", він дедалі частіше почав говорити про якийсь Пласт. "Білий" тоді один з перших десь роздобув книжку Олександра Тисовського, після чого загорівся затією, що цей рух треба відроджувати в Україні.
Є таке твердження, що хороша думка приходить одночасно в кілька голів: таких як він в Україні виявилось ще кілька людей, але на Тернопільщині він, певно, був таки першим. Потім до цієї справи долучились інші особи. Ці люди почали створювати станицю, проводити перші табори. Тоді я і став причетним до «Вовчої Ліґи».
Але водночас залишався і в СНУМі, яка перетворилось згодом в УНСО. Там я набрався багато досвіду, проходив вишкільні табори. Відповідно, потім мене запрошували бути виховником вже на пластових таборах.
В бюрократичній роботі у Пласті я участі засадничо не брав, бо все життя її уникаю. Коли в станиці відбувалися різні свята, я притягував все своє домашнє обладнання і крутив пластову вечірку, де програма будувалася майже на всі сто відсотків з україномовних забійників. І це в які часи – початок 1990-х!
Ще пригадую, як в 1990 році була велика поїздка місцями козацької слави. Тоді було організовано дуже багато автобусів із Західної України на Схід. Я з "Білим" їхали з одним із перших пластових гуртків: нам самим було заледве по 19, а на шиї – ще з десяток жовтодзьобиків-пластунів!
Вихідці з того гуртка зараз поважні люди, наприклад Хома – він тепер директор мережі крамниць «Трактор», Пиріг – здається, став священником, Роман Малко – світляр часопису «Главред». Свого гуртка окремого не вів, але активно жив життям станиці.
Тоді практикувалось на сходини запрошувати почитати гутірку досвідчених хлопців з спелеоклубу, добрих мандрівників. Якщо їх запрошували періодично, то мене доволі часто. На Бережанщині була така віддалена місцина – Стара Гута, там постійно відбувались пластові табори, де, власне, мені і доводилось бувати наставником.
( читати далі... )
Довідка Пластового порталу:
Юрко Зелений народився 1971 року в Чорткові Тернопільської області. Навчався в Тернопільському технікумі електронного приладобудування, Тернопільському політехнічному університеті (відрахований за студентський страйк), Тернопільському комерційному коледжі та в Тернопільській фінансовій академії.
В 1993 році працював на місцевій студії звукозапису, в 1996 році був одним з ініціаторів відкриття першої тернопльської рок-крамниці «100 ПУДІВ». З березня 2001 року переїздить до Києва, де працює новинарем в «ФДР радіоцентрі», паралельно музичний редактор програми «Галопом по Європам». У 2004 році телеведучий програми «Подорожник» на ICTV. З 2007 по 2008 рік речник фестивалю «Країна мрій», в 2009 році співречник ювілейного фестивалю «Червона рута».
Був членом Спілки Націоналістичної Української Молоді з 1989 року, далі – боєць УНСО, член Пласту з 1990 по 1994 рік, належав до куреня УСП «Вовча Ліґа».
Спілкувався ст. пл. Тарас Зень, ЧоК
Нині весь день чорний екран і білими літерами напис на всеь екран: "28 листопада - День пам'яті жертв Голодомору"
А на жидівських Інтері і Україні - весь день танці і пляски, 95-й квартал, гумористичні передачі тощо.
Що не кажіть, а він за останні роки сформував українську націю!
Нехай не все робив правильно, але це політика і керівництво державою. Не все так просто, може хтось думав в 2004 що він бог? То був дурним, він звичайна людина! І зараз зі всіх кандидатів найкращий варіант для Україні! Нехай в нього низький рейтинг і він не переможе! Але буду голосувати по совісті! За Ющенка!
Розпочинаю агітаційну кампанію за Юща!
( решта... )
Все почалось з питання: " Чому???" "Це як? Чому на Ютубі є чеська, польська, шведська, а української немає? Невже шведів чи чехів більше, чим українців? Чи ми не варті мати свою мову тут?Ми не можемо рівноважно ставитись до цього! Для цього пропоную почати акцію "Даєш україномовний Ютуб!!!"" Так і було вирішенно розпочати цю акцію!
Закликаєм всіх, кому не байдужа доля України, Української Мови і нашої Держави, підтримати акцію ДАЄШ УКРАЇНОМОВНИЙ ЮТУБ!!!!!
Для цього потрібно написати листа на адресу: service@youtube.com
Тема: ukrainian youtube
Тест такий:
Dear Youtube Team! I am writing to express my continuing dissatisfaction with your company service. I am disappointed because on your website location list I could not find Ukraine and in language list I wasn't able to find Ukrainian language. I registered on youtube website since and still waiting for this very important update not only for me, but for millions of Ukrainians users. Obviously, to resolve the problem, I would appreciate if you will add Ukraine and Ukrainian language into your website service. Could I please ask you to look into these matters not only on my behalf, but also on behalf of other attendees, and in fact, on behalf of your company, too. Best regards
Ось і все!
Як ви бачите, це не займе у вас багато часу, сили та фінансів. І головне: не забувайте, що РАЗОМ НАС БАГАТО.
Слава Україні.
Наступного тижня вперше відбудеться сесія Тернопільської молодіжної міської ради. «Будемо вирішувати питання, які стосуються молоді», — каже голова «юної» мерії Назар Зелінка. Все, що буде ухвалено на цьому (та й подальших засіданнях), Н. Зелінка матиме право озвучити на чергових сесіях міськради та донести до мера міста Романа Заставного особисто.
Звісно, це будуть лише консультативно-дорадчі рішення, але, як каже Назар, бути почутим — уже немало.
Сьогодні молодіжна рада нараховує 21 депутата. На думку голови, цього все одно замало, щоби репрезентувати всі молодіжні спільноти міста. Саме тому «молодіжка» створює громадську палату своєї міської ради. Це дасть можливість зібрати всіх голів громадських організацій, котрі займаються молодіжними питаннями. Як пояснив Ігор Сцібайло, заступник голови молодіжної мерії, вже нині палата включає десять організацій, а всього їх є близько шістдесяти. Чим більше представників увійде до палати, тим краще буде репрезентована молодіжна проблематика.
Молодіжна політика не робиться в стінах ради, стверджує Назар Зелінка, але при раді діятимуть прямі лінії. Чим активнішою буде молодіжна спільнота, тим ліпше для неї. Отож, приєднуйтеся. Телефон молодіжної мерії 25-09-09, кабінет 29 у міськраді.
Олена ТРЕТЯЧЕНКО.
«Вільне життя плюс», №75 (15083) від 18.09.2009 р.
Рівняйся на них
Тернопільська молодіжна міська радаВони відпочили, набралися сил та... взялися до роботи. Тернопільська молодіжна міська рада готова приймати рішення та змінювати життя молоді на краще. І це нічого, що приміщення, де б активні, креативні та ініціативні засідали, ще нема. Головне, що вони мають бажання працювати і розуміють рівень відповідальності, який ліг на їхні юні плечі.
( далі... )
«Вільне життя плюс», №74 (15082) від 16.09.2009 р.
Завдання молодіжної міськради – робота при управліннях основного органу місцевого самоврядування, а також ведення самостійної діяльності. Незабаром, каже Назар Зелінка, буде створена студентська рада та громадська палата.
Назар Зелінка з 1 вересня став штатним радником міського голови Тернополя. Є у нього і власний робочий кабінет, щоправда на 4 поверсі міськради, який ще називають «курником». Добирається на роботу власним транспортом – на велосипеді, який паркує на велостоянці під міськрадою. Назар каже, що за день по справах наїжджає 20-25 кілометрів.
Робочий день у молодіжного мера, як у держслужбовця – з 8:00 до 17.15. Проте, каже Назар, доводиться сидіти і працювати набагато довше, оскільки молодь проводить свої заходи, як правило, під вечір.
SmileTV
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ МОЛОДІЖНОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
Ми, депутати молодіжної міської ради – представники молодіжних організацій, вищих навчальних закладів та шкіл міста, висловлюємо неабияку стурбованість з приводу ситуації зі сміттям в нашому місті.
З першого погляду, звичайно, усе можна звалити на діючу владу, висловлювати протести та мітингувати, але, розібравшись в ситуації, ми бачимо, що ситуація підігрівається у зв’язку з наближенням місцевих виборів, і політичні сили починають спекулювати на питанні сміття (згодом таких тем може побільшати) і загострювати ситуацію.
Проблема насправді накручена і створена частково штучно. Ми усі живемо в одному місті, яке завжди славилося чистотою. Чому через політичні ігри, бажання когось отримати політичні дивіденди та особисті владні амбіції, ми повинні жити в смітті? Наскільки цинічним потрібно бути, щоб заради можливої перемоги, ставити під загрозу здоров’я городян та авторитет міста. Це аж ніяк не приносить користі нашій громаді.
Тому ми звертаємося до всіх політичних сил міста та області, до голови Тернопільської ОДА, голови Тернопільської обласної ради та міського голови Тернополя сісти за стіл переговорів та вирішити це питання в межах повноважень кожного.
Закликаємо відкинути власні політичні та бізнесові інтереси, згадати, що всі ми є мешканцями Тернополя, де живуть наші діти, батьки, сім’ї, друзі і всі ми дихаємо сміттєвими відходами, і усім нам разом потрібно вирішувати цю проблему.
Водночас звертаємося до мешканців міста, особливо до молоді. Кожен з нас повинен долучитися і допомогти у вирішенні питання зі сміттям. Однозначно, не мітингами та протестами, від цього сміття не зникне і сміттєпереробний завод не з’явиться. На це потрібно мінімум 1-2 роки, незалежно, хто буде при владі.
Що ж може зробити кожен мешканець, щоб допомогти вирішити це насправді дуже складне питання?
1. Не загострювати і не накручувати ситуацію та себе, а спробувати зрозуміти та допомогти, не владі, а один одному.
2. Не викидати сміття просто на вулицю чи біля переповнених баків, а складати в закритих міцних сміттєвих пакетах біля баків, це зменшить неприємний запах, розмноження мух та виникнення можливих інфекцій.
Не існує безвихідних ситуацій, з цієї ситуації ми зможемо вийти тільки об’єднавши наші сили, не давши зробити нас заручниками політичних ігор.
08 вересня 2009 року
Тернопільська молодіжна міська рада
Від 8 і до 20 серпня 2009 року прихильники, адепти та просто симпатики старої-нової пластової спеціалізації веломандрівництво зібралися разом, щоб педалі покрутити, країну побачити та над собою попрацювати. «Я дам тобі ті ровери, я дам тобі ті колєґи», - комусь могла казати мама перед початком табору (то як аналог «пішохідної» пластової пісеньки «Я спакую старий наплічник знову // І не подивлюся, мамо, на твою заборону»).
Табір мав на меті одночасно кілька завдань – популяризувати велосипед як такий та пластове веломандрівництво загалом; допомогти учасникам назбирати нових знань про велосипеди та теми довкола них; показати красу «невідомої України». Почнемо з останнього – краєзнавчого аспекту табору. За час табору «ревористам» вдалося побачити різноманітні печери («Млинки» та «Кришталеву»), замки (Бучацький, Язлівецький, Червоногородський, Хотинський, Кам'янець-Подільський, Скала-Подільський), водоспади (Русилівський каскад, «Дівочі сльози», Дмуринський) та незчисленні старі монастирі, храми, мости, крипти, кам’яниці…
Краєзнавства було стільки, що після «екватору» учасники, чувши у денному наказі програму, навіжартома-напівсерйозно казали (інтонація розчаровано-здивована – прим. автора): «Що-о-о?! Зно-о-ову за-а-амок?». Тим не менше, у таборовиків була чудова нагода, довжиною у 500 кілометрів, впевнитися – «Україна – фантастично гарна країна».Якщо хтось до табору не знав, яка різниця між «кареткою» та «пером», чи «фліпером» та «спицями», то на «Реворі-2009» уточнити це можна було на гутірках, котрі читали професійні, чи досвідчені, чи професійні і досвідчені одночасно, веломандрівники. На таборі не знайдеться жодної людини, включаючи провід, котра не дізналася б чогось нового з велогутірок – відповідно, вони минули не намарне.
Приказка «Миюся під дощем – сушуся на вітрі» виявилася, на щастя, не про цьогорічний «Ревор». З погодою нам повезло (принагідно дякуємо усім, хто до цього доклався – прим. авт.), тож їхали ми сухими дорогами, а милися під струменями вже згаданих водоспадів, у Збручі, Смотричі, Джурині й інших, менш відомих, проте чистих, водоймах, котрі траплялися нам по дорозі.
Наскільки довгим не був би маршрут, нехай навіть на 500 км, він десь та й мусить скінчитися. У нашому випадку він скінчився на місці Другого всеукраїнського пластового Джемборі поблизу Джуринського водоспаду, куди ми доїхали самостійно (як то кажуть, «де авто не проїде, там ровер пронесуть»...).
Тож нехай хтось закохується у море, когось манить небо, а хтось не може жити без гір, наступного року не забудьте зголоситися на «Ревор-2010», адже велосипед – це щастя, котре завжди з тобою!
Ні камінчика Вам, ні цв’яшка!
виховник г. ч. 2 «Цесарчині яйця»
ст. пл. скоб Ярема Дух, ЛЧ
- Location:Україна, Тернопіль
